Владімір Сібіл Шарльє зростала одночасно у двох різних культурних середовищах, що відобразилося на її творчості. У своїх картинах у змішаній техніці, гравюрах і тривимірних роботах вона використовує візуальну мову, яка поєднує символічні та культурні елементи темношкірого населення США й країн Карибського басейну. Ця художниця доводить, що мистецтво не можна заганяти в жорсткі рамки, розмиваючи художні жанри та сповна втілюючи у проєктах політ власних фантазій. Докладніше про талановиту мисткиню читайте далі на queens1.one.
Перші спроби
Владімір Сібіл Шарльє народилася у Квінзі в родині гаїтян. У ранньому віці дівчина жила на два міста – Нью-Йорк та Порт-о-Пренс (столиця Гаїті). Дві культури вплинули на її становлення та мистецьку практику. Сама Шарльє розповідала, що між цими двома географічними просторами, у мультикультурному діалозі насправді живуть енергія та обмін.
Шарльє здобула ступінь бакалавра мистецтв у Коледжі Квінза та ступінь магістра мистецтв у Школі візуальних мистецтв (Мангеттен). Крім того, вона відвідувала Школу живопису та скульптури Skowhegan, що в штаті Мен. Під час опанування технік олійного живопису Шарльє виявила алергію на розчинник, який використовують для розрідження фарби та чищення пензлів. Тоді вона вирішила дещо змінити напрям діяльності й зацікавилася картинами в змішаній техніці, гравюрами й тривимірними роботами. Картини, виконані в змішаній техніці, є не окремим підвидом живопису і графічних робіт, а особливим проявом творчості, що розмиває чіткі межі класифікацій.
У 1996–1997 роках художниця відточувала свої навички в Музеї-студії в Гарлемі – мистецькому просторі на Мангеттені, що вшановує митців африканського походження. Там вона створила інсталяцію In Between Waters (Endezo). Це перша робота художниці, що візуально об’єднує дві рідні їй культури. Тоді Шарльє почала активно вивчати різні форми народного мистецтва та ремесел Карибського басейну, звертаючи увагу на традиції малювання самоучок, текстильну роботу, а також форми сакрального мистецтва темношкірих поселенців США.
Візуальна діаспорна мова
Проєкти Владімір Сібіл Шарльє демонструють культурні ознаки країн Карибського басейну та США водночас. Вони спонукають до переосмислення їхньої історії з погляду афроамериканської спільноти. Віддана прихильниця релігійних і духовних традицій своєї діаспори, Шарльє часто використовує візуальні символи релігійних вірувань вуду у своїх роботах. Послідовники гаїтянського вуду вірять в існування Бога-творця і духів – дітей Бога-творця. Вудуїсти переконані, що в кожній людині живе кілька душ. Вірування вуду з’явились серед нащадків чорношкірих рабів, вивезених з Африки до Південної та Центральної Америки. Шарльє зосереджується на розробленні цілісної візуальної мови для вираження культури діаспори. Пошук цієї мови, немов нитка, з’єднує роботи художниці.
Вона використовує різні техніки під час розфарбовування полотен. Майстриня дозволяє собі бути вільною у виборі як манери творчості, так і матеріалів чи навіть їх поєднань. Наприклад, серія картин Old World/New World – це модерністські композиції, що поєднують різнорідні культурні посилання та текстури, створюючи складну розповідь, яку глядачеві потрібно розшифрувати. Повторюваними зображеннями на картинах є сині джинси, чоботи та солом’яні капелюхи. Їх можна розглядати однаково як знакові культурні маркери, що належать американським ковбоям, так і як священні атрибути Зака – божества землеробства у вуду. Такі неоднозначності спонукають поціновувачів мистецтва до роздумів.
Міжнародна слава
Роботи Владімір Сібіл Шарльє були представлені на Венеційській бієнале – одній із провідних виставок сучасного мистецтва, що проходить кожні два непарні роки в італійській Венеції. Крім того, її проєкти потрапили на Карибську бієнале (Домініканська Республіка), де художниця отримала приз за персональну виставку. Побували вони й на бієнале в Еквадорі та Панамі.
Шарльє бере участь у численних мистецьких подіях у США та за кордоном, вона долучається до багатьох міжнародних проєктів. Наприклад, Владімір разом з іншими дев’ятьма американськими художниками створила портфоліо оригінальних гравюр Art Quake. Ці гравюри були продані з метою збору коштів для художників, які постраждали від землетрусу в Гаїті 2010 року. За кількістю жертв це був найсильніший землетрус в історії Америки, а також найбільш руйнівний землетрус XXI століття у всьому світі. Стихійне лихо забрало життя понад 300 000 осіб, ще стільки ж отримали поранення. 1 млн людей втратили дах над головою, а 3 млн опинилися в умовах без питної води та їжі.
Шарльє регулярно читає лекції в мистецьких навчальних закладах. Вона також активна громадська діячка. Наприклад, художниця розробила проєкт для Центру єврейської громади (Гарлем), що став частиною його постійної колекції. Крім того, вона проілюструвала книгу Tourist Art та збірку робіт The Politics of Paradise про політику ринку мистецтва Карибського басейну.