Лідія Бастіаніч здобула в Нью-Йорку славу знаменитого шеф-кухаря, телеведучої, рестораторки й авторки кулінарних книг. Вона заснувала кілька ресторанів у Квінзі, а згодом – за його межами. Спеціалізуючись на італійській та італо-американській кухні, з 1998 року Бастіаніч також брала участь у кулінарних телешоу. Докладніше про шлях підприємиці до успіху читайте далі на queens1.one.
Дитинство й еміграція
Лідія Бастіаніч народилася 21 лютого 1947 року на території теперішньої Хорватії в італійській родині. Бастіанічам довелося втікати від новоствореної комуністичної Югославії. Два роки вони прожили як біженці в італійському місті Трієсті, а в 1958 році сім’я емігрувала до США.
Завдяки католицькій громаді Бастіанічі оселилися в районі Асторія, що у Квінзі. Католики знайшли для них дім, а для батька – роботу. У 14 років Лідія влаштувалася на неповний робочий день у пекарню Walken’s Bakery. Після закінчення школи вона отримала роботу з повною зайнятістю в піцерії в районі Мангеттена Верхній Вест-Сайд.
Ресторанний бізнес
У 1971 році Бастіанічі відкрили власний ресторан Buonavia в районі Форест-Хіллз Квінза. Під час створення меню вони скопіювали рецепти з меню найпопулярніших і найуспішніших італійських ресторанів того часу. Крім того, сім’я найняла найкращого італо-американського шеф-кухаря. У 1972 році Лідія почала навчатися на помічника шеф-кухаря. Поступово вона опанувала спосіб приготування популярних італійських страв.
Тоді в італійських ресторанах готували італо-американську їжу – фрикадельки, лазанью, манікотті (дуже великі ребристі трубчасті макарони), парміджану з телятини (готується зі смажених, нарізаних скибочками баклажанів, покритих сиром і томатним соусом). Клієнти часто приходили скуштувати ньокі (італійські галушки), поленту (італійська страва з вареної кукурудзяної муки) та грибне ризото. Згодом Лідія почала додавати в меню деякі власні домашні страви.
Успіх Buonavia призвів до відкриття другого ресторану у Квінзі – Villa Secondo. Саме тут Лідія привернула увагу місцевих кулінарних критиків й розпочала кар’єру ведучої кулінарних телешоу. Після смерті батька Лідії в 1981 році сім’я продала два ресторани у Квінзі та придбала натомість один у Мангеттені. Незабаром його перетворили на відомий Felidia. Тут Лідія працювала шеф-кухарем, готувала їжу, яку їла вдома – традиційні італійські страви.
У 1993 році Лідія, її чоловік та їхній син Джозеф відкрили в Мангеттені ресторан Becco. Як і Felidia, Becco миттєво отримав успіх і призвів до відкриття додаткових закладів за межами Нью-Йорка, наприклад Lidia’s Kansas City чи Lidia’s Pittsburgh.
Джозеф закінчив Бостонський коледж і влаштувався торгувати облігаціями в банку Merrill Lynch на Волл-стріт. Після трьох років роботи він прийшов до мами, оскільки відчував незадоволення своєю справою. Хлопець захотів приєднатися до сімейного ресторанного бізнесу. Тоді Лідія вчинила надзвичайно розумно – дала сину вудку, а не рибу. На рік вона відправила його до Італії працювати у виноробнях і ресторанах. Батьки купили Джозефу простенький «фольксваген» і дали приблизно 2000 доларів на рік. Іноді йому бракувало грошей, тож доводилося спати прямо в авто.
Хоча це звучить як виснажливе випробування, року в Італії було недостатньо, щоби зникло бажання приєднатися до сімейного бізнесу – якраз навпаки. Тож коли Джозеф повернувся додому, Лідія дала йому ще одне завдання – укласти угоду, пов’язану з нерухомістю. За 3 місяці Бастіаніч виконав це завдання й отримав 250 000 доларів для побудови бізнесу.
Інша діяльність
У середині 1990-х років Лідія почала шукати нові можливості для самореалізації. Після багатьох розбіжностей із чоловіком щодо напряму підприємницького та особистого життя, особливо щодо темпів розширення та характеру їхнього бізнесу, Лідія та Феліс розлучилися в 1998 році. Лідія продовжила розширювати бізнес, а Феліс передав свої частки двом дітям.
Після того як розлучення поклало край 31-річному шлюбу, підприємиця разом зі своєю дочкою Танею відкрила Esperienze Italiane. Це туристична компанія, яка проводила гастрономічні, винні та культурні мандрівки Італією.
У 1998 році вона почала зніматися в кулінарних шоу, що забезпечили їй славу за межами Нью-Йорка. Бастіаніч також вела серію годинних спеціальних передач на Public Television, де розповідала про різноманітність культур США й досліджувала досвід американських іммігрантів. Вона брала участь як суддя в MasterChef USA, з’являлася в італійських телешоу Junior MasterChef Italia та La Prova del Cuoco, шоу про кулінарні змагання Family Food Fight тощо. У 1999 році Джеймс Берд нагородив Бастіаніч титулом найкращого шеф-кухаря Нью-Йорка.
Що цікаво, Лідія проживала у Квінзі разом із матір’ю аж до її смерті. Власна кухня Бастіаніч слугувала сценою для чотирьох її телевізійних шоу, а сад будинку забезпечив багато інгредієнтів, представлених на телебаченні.
У 2010 році Лідія разом із дочкою Танею випустила ексклюзивну лінію комерційного посуду та сервірування Lidia’s Kitchen. Разом із нею та зятем підприємиця також запустила Nonna Foods – платформу для розповсюдження харчових продуктів. Крім того, із сином Джозефом бізнесвумен взялася за виробництво вина.
Будучи активною членкинею суспільства, вона брала участь у багатьох громадських заходах. Підприємиця співзаснувала Women Chefs and Restaurateurs – некомерційну організацію жінок-лідерів у харчовій та гостинній індустрії. Жінка неодноразово долучалася до різних некомерційних організацій, які зосереджені на популяризації та прославленні італійської та італо-американської культури. У 2010 році сім’я Бастіанічів отримала нагороду NOIAW за видатний внесок в італійську культуру в Америці.
У чому феномен Бастіаніч?
Небагато кухарів володіють такою майстерністю в мистецтві приготування, як пані Бастіаніч. Спостерігаючи за нею в телевізійних шоу, глядач заворожується не лише її знанням кулінарії, а й вправним поєднанням хімії та науки зі старосвітським здоровим глуздом, ґраціозним поданням страв тощо.
Бастіаніч ніколи не розмовляє зі своєю аудиторією ані зверхньо, ані зневажливо. Однак, попри простоту й відсутність зіркової хвороби, вона сповнена впевненості у власних уміннях через постійне прагнення до нових знань. Джерело її впевненості можна простежити ще з часів школи, де Лідія вчилася достатньо добре, щоб отримати стипендію в Гантерському коледжі, де вивчала біологію.
Після того як вона вийшла заміж у 19-річному віці, очікувалося, що Лідія залишить навчання. Однак кухарка продовжила опановувати щось нове, щоправда, під час медового місяця в Італії. Там вона по-новому відкрила для себе рідну культуру. У віці 21 рік Бастіаніч народила первістка Джозефа, проте материнство теж не стало на заваді її кар’єри. Коли сім’я відкрила свій перший ресторан Buonavia, Лідії було 24 роки. Після роботи в барі та на касі ресторану, Бастіаніч швидко опанувала обов’язки кухаря й незабаром стала су-шефом ресторану.
Багато жінок, які зосереджуються на кар’єрі в кулінарії, відчувають труднощі після створення сім’ї. Чимало банків і фінансових кредиторів відмовляються співпрацювати з ними, однак підтримка сім’ї Лідії відіграла важливу роль у її успіху.