Те, що Ден Флавін робив із простим світлом, виглядає як магія. Миттєво впізнаваний як унікальний концептуальний витвір мистецтва, кожен його виріб був виготовлений із люмінесцентних ламп. Він був одним із провідних представників мінімалістського мистецтва. Докладніше про геніального творця скульптурних об’єктів та інсталяцій читайте далі на queens1.one.
Від військової служби до мистецтва
Деніел Ніколас Флавін-молодший народився 1 квітня 1933 року в районі Квінза Джамейка. Змалку він цікавився малюванням. Маючи ірландське католицьке походження, хлопець навчався в католицьких школах. У 1947–1952 роках Флавін навчався в бруклінській Підготовчій семінарії Непорочного Зачаття, аби задовільнити бажання батька. Він ніколи не висвячувався, але завжди підтримував певний інтерес до духовності. До слова, використовуване ним у творчості світло в певному сенсі теж пов’язане з чимось божественним.
Деніел залишив навчання в семінарії, щоби приєднатися до військово-повітряних сил США, де служив його брат-близнюк. У війську Флавін здобув освіту техніка-метеоролога, паралельно вивчаючи в Кореї мистецтво за програмою Мерілендського університету. Після повернення до Нью-Йорка в 1956 році він недовго відвідував Школу образотворчих мистецтв Ганса Гофмана. Крім того, з мистецтвом Флавіна ознайомлював Альберт Урбан – німецький художник, скульптор, гравер і викладач. Історію мистецтва Деніел вивчав у Новій школі соціальних досліджень, а живопис і рисування – у Колумбійському університеті.
У 1959 році Деніел зацікавився колажами, зокрема в стилі абстрактного експресіонізму. Тоді він використовував у своїй творчості різні картини, тексти та знайдені предмети. Певний час Флавін працював на різних посадах у музеях, де завів багато корисних знайомств. У 1961-му він представив свою першу персональну виставку колажів і акварельних робіт у нью-йоркській Галереї Джадсона. Того ж року митець почав робити ескізи для скульптур з елементами електричного освітлення. Крім того, Флавін зацікавився ассамбляжем. Це техніка візуального мистецтва, під час якої колажі створюють, використовуючи об’ємні деталі або цілі предмети.
У 1963 році Деніел почав експериментувати зі своїми фірмовими люмінесцентними лампами. З 1970-х він вже працював зі складними фігурами, як-от кутовими інсталяціями. Під час роботи Флавін намагався гармонійно поєднати скульптури з простором, у якому вони розміщувалися. Він повністю відмовився від живопису, зосередившись на роботах зі світлом протягом решти своєї кар’єри. Ньюйорківець створював інсталяції та скульптурні твори лише з люмінесцентних трубок. Робота з готовим матеріалом дозволила йому зосередитися на композиціях та тому, як світло може змінювати виставковий простір.
У 1990-х роках галереї й музеї часто пропонували Флавіну для роботи свої приміщення. Тоді масштаби світлових інсталяцій ставали все більш грандіозними. Періодично Деніел виконував громадські доручення, наприклад освітлював колії на одному з нью-йоркських вокзалів.
До слова, митець був дуже політично активним та виступав проти війни. Він створював плакати та організовував мітинги для опонента президента Річарда Ніксона – Джорджа Макговерна. Він також створив роботу у формі літака під час В’єтнамської війни. Її потім використали для освітлення танцювального майданчика.
У чому унікальність Флавіна?
Основа творчості Дена Флавіна – світло. Він використовував для своїх робіт таку побутову річ, як люмінесцентна лампа. Це неймовірно просто і складно водночас працювати з матеріалом, який доступний лише в 4 різних розмірах і 6 кольорах. Митець використовував звичайні, виготовлені на заводі, люмінесцентні лампи стандартної довжини та кольорів.
Він заповнював простори цими лампами так, що кольори могли змінюватися залежно від часу доби й місця розташування. Деякі вогні створювали такі собі «кольорові поля», а деякі – поєднувалися в одну-єдину гаму. Як і український конструктивіст Володимир Татлін, яким він захоплювався і якому присвятив кілька своїх робіт, Флавін часто встановлював свої конструкції в кутах кімнат. У такий спосіб навколишнє світло пом’якшувало прямокутний простір. Тож інсталяції Флавіна випромінюють насичене монохромне або різнокольорове світло, що тонко змінює внутрішні простори.
Роботи Флавіна створюють рай для любителів селфі. Вони є частиною історії мистецтва, прикладом майстерного мінімалізму та мають значний вплив на історію творчості з використанням світла. Що цікаво, хоча Деніел проєктував і керував усіма своїми роботами, але митець не складав композиції особисто. Роботу з електропроводами та безпосереднім встановленням ламп виконувала його перша дружина.
Що цікаво, більшість творів Флавіна не мали назв. Він часто присвячував їх коханій жінці, друзям, митцям, якими захоплювався, тощо. Одну роботу Деніел навіть присвятив собаці. Флавін не погоджувався з критиками, які називали його мінімалістом. Утім, мінімалістичні принципи, яких він дотримувався, усе ж свідчать про причетність митця до цього напряму. Він став одним із перших мінімалістів, які цікавилися реальним простором як елементом творчості, а ще промисловими матеріалами та спрощеними формами.
Найвідоміші роботи
- Untitled 1987 року (присвячена колористу Дональду Джадду). П’ять Т-подібних вогнів жовтого, рожевого, зеленого, червоного та синього кольорів перетворюють кімнату на танцювальний зал.
- Monument 1964 року (присвячена Володимиру Татліну). Це перший із 39 «монументів» українському художнику Татліну, які Флавін створив у період 1964–1990 років. Східчасте розміщення білих люмінесцентних ламп нагадує реальний пам’ятник. Флавіна особливо цікавив амбіційний, але нереалізований проєкт Татліна поєднати мистецтво і технології. Хоча утопічні мрії конструктивістів так і не були здійснені, їхнє мистецтво і філософія викликали цікавіть серед митців 1960-х років.
- Greens crossing greens 1966 року (присвячена Піту Мондріану). Люмінесцентні лампи блокують простір галереї двома пересічними конструкціями, схожими на паркан. Ця інсталяція демонструє концептуальне мистецтво. Перехресна рамка, утворена лампами, схожа на картини Піта Мондріана. Цей нідерландський митець використовував у своїй творчості фігури з гострими кутами, зокрема квадрати, прямокутники тощо. Утім, у більшості своїх робіт він уникав зеленого кольору. Саме тому, Флавін обрав для інсталяції зелений. Метою Деніела було змінити концептуалізацію того, як скульптурний твір пов’язаний не лише з простором, а й те, як він може трансформувати його.
Особисте життя
У 1961 році Ден Флавін одружився із Сонею Севердією. Тоді вона вивчала історію мистецтва в Нью-Йоркському університеті та працювала помічницею офіс-менеджера в Музеї сучасного мистецтва. Пара розлучилася в 1979-му.
Другою законною обраницею митця стала художниця Трейсі Гарріс, відома своїми абстрактними енкаустичними картинами. Їхній шлюб протривав із 1992 до 1996 року – аж до смерті Деніела. Він помер від ускладнень діабету.